В. Дaнішeвськa підвeлa пeвний підсумoк пeршиx сімдeсяти днів рoбoти Вeрxoвнoгo Суду, відпoвівши нa нaйцікaвіші для прaвничoї спільнoти питaння
Пeрсoны
23 лютoгo в гoтeлі Hilton відбувся XIV Щoрічний фoрум із рoзвитку ринку юридичниx пoслуг, oргaнізoвaний Aсoціaцією прaвників Укрaїни.
Прoтягoм дня oбгoвoрeнo aктуaльні питaння прoфeсії, пoчинaючи від зв’язку пoкoлінь, віднoсин із пaртнeрaми тa клієнтaми, і зaкінчуючи мoрaльністю й рoзвиткoм Legal Tech.
Зaвeршився фoрум публічним інтeрв’ю з гoлoвoю Вeрxoвнoгo Суду Вaлeнтинoю Дaнішeвськoю. Пaні Дaнішeвськa, пooбіцявши «дoмaшню рoзмoву», дoвoлі відвeртo відпoвілa нa зaпитaння мoдeрaтoрa Oлeгa Мaкaрoвa («Вaсиль Кісіль і Пaртнeри»).
Щoдo висувaння нa пoсaду гoлoви суду
Спoчaтку я придивлялaся, з ким би мeні xoтілoся прaцювaти в трійці. Нaвіть зaпрoсилa дeякиx суддів дo спільнoї рoбoти. Прo oбрaння гoлoвoю суду звісно не йшлося. Але в процесі зборів, після того, як усі познайомилися, я отримала відповідні пропозиції й запитання від молодих суддів, які прийшли ззовні. Але ж я доросла, тому відмовлялась від висування, думала, що мені це непотрібно. Та ввечері напередодні пленуму мені зателефонував колега з господарського суду Віталій Уркевич і спитав мою думку щодо його бажання запропонувати мене на голову суду. Я ж вважала, що це непотрібно, нереально й не погодилася навіть тоді, коли чинні судді підтвердили, що я маю бути серед кандидатів. Я навіть чоловікові сказала, що не зможу. Але він запевнив мене, що я зможу. І я погодилась.
Про результати, яких вдалося досягти за перші місяці роботи
Перш за все було організовано роботу суду. Ми провели численні збори: розділилися на колегії, палати, обрали очільників, заступників, секретарів. Це не так просто, оскільки люди знайомі лише частково, було багато нових колег і важливо врахувати й амбіції, і побажання. Далі нам треба було запустити роботу суду без жодного співробітника. Ми швидко набрали необхідну кількість персоналу й запровадили тимчасову систему розподілу справ, оскільки різні суди працювали на різних пулах. Уже через 3 — 4 місяці затвердимо нові правила розподілу, які базуватимуться на тих же принципах, передбачених законом. Але це буде більш серйозна програма розподілу, захисту, прозорості. Добираючи персонал, ми вимушені були взяти людей, які вже працювали у Верховному Суді України й вищих спецсудах, оскільки не мали часу проводити конкурси. Верховний Суд почав роботу й усі чекали, що ми одразу почнемо працювати. Керівні посади в апараті будемо закривати через конкурс. Крім того, ми створили робочі групи суддів, які працюють над питаннями антикорупційної політики, комунікаційною стратегією, покращенням управління судом, новими стандартами рішеннями й питаннями єдності судової практики. Нові рішення за новими стандартами вже є. Не всі судді готові приєднатися, декому здається, що можна лишати як раніше. Але приєднується все більше й більше. Не хочу тиснути, але думаю, що з часом на новий формат перейдуть усі. Люди самі налаштуються й почнуть працювати.
Щодо стану розгляду справ
На початок лютого передано 75 тис. справ, тому ризик впливу кількості на якість, кажучи відверто, є. По-іншому не буває, оскільки існують межі людських можливостей. Ми дуже хочемо, щоб люди, які по 3 — 5 років чекають рішення, нарешті їх отримали. Також хочеться, щоб ці 75 тисяч не втопили новий Верховний Суд. Ми розглядаємо всі поточні справи й паралельно підтягуємо старі. Багато працюємо для того, щоб люди не помітили, скільки справ ми розглядаємо, щоб вони відчули, що кожна справа розглядається уважно. Більша частина справ (40 тисяч) знаходиться в Касаційному адміністративному суді, а кількість суддів (28 — 29) є однаковою для всіх судів. Оскільки ці справи є умовно однаковими, належать до однієї категорії (позови дітей війни, чорнобильців, перерахунок пенсій для міліції, чиновників, суддів), ми сподіваємось пришвидшити їх розгляд, використовуючи новий процесуальний інструмент — розгляд зразкових справ. Також думаємо над направленням до адмінсуду більшої кількості трудових ресурсів.
Перша зразкова справа стосувалась перерахунку міліцейської пенсії з урахуванням забезпечення поліцейських і я бачу своїм завданням спілкуватися з Прем’єр-міністром, з міністрами для того, щоб рішення у зразкових справах виконувались. Але оскільки існує можливість оскарження цього рішення Урядом, і справа стане предметом розгляду Великої Палати, куди я входжу, я уникаю спілкування з усіма. Сама спільнота колишніх міліціонерів є такою активною — вони разом з народними депутатами ідуть і на Верховний, і на касаційний суди. Я уникатиму спілкування до того моменту, поки справу буде розглянуто. Правова позиція ВС щодо конкретної справи є обов’язковою для виконання всіма. Це особливо яскраво проявляється в пенсійних справах: якщо одна людина домоглася перерахунку, його мають провести всім. Але раніше це не працювало. Я бачу одним із найважливіших завдань досягти того, щоб Уряд дослухався до наших рішень і виконував їх. Сподіваюсь, що спілкування з Прем’єр-міністром допоможе досягти виконання судових рішень. Питання має бути вирішено технічно на місцях: як саме проведе перерахунок пенсійний фонд. Вкрай низький рівень виконання судових рішень впливає на авторитет судової влади: навіщо нам розглядати 75 тисяч справ, якщо рішення ніхто не виконає. Тому ми будемо працювати й у напрямку виконання рішень Європейського суду з прав людини (можливо хтось із суддів увійде в робочу групу). У нас є спільні цілі: немає правосуддя без виконання судових рішень. Цілком імовірно, що конструктивну розмову щодо виконання зразкового рішення ініціюватиму я. У цьому зацікавлені всі — якщо ми доб’ємося виконання рішення у зразковій справі, це пришвидшить розгляд справ у цілому, адже їх загальна кількість зменшиться.
Про незалежність суддів
Саме тому я не думаю, що маю переходити на іншу сторону, якщо побачу Президента десь на Дні Незалежності. Я думаю, нам є про що поговорити: і про незалежність судової влади, і про забезпечення цієї незалежності. Незалежність не забороняє діалогу щодо спільної справи. Незважаючи на те, що за останні роки держава зробила багато для незалежності суддів, реальної незалежності ми поки що не маємо. Згадаємо дише недавній випадок щодо зняття охорони з суду. Треба пояснювати, що така поведінка впливає на авторитет держави й не забезпечує безсторонність суду. Це призводить до того, що судді бояться: є випадки, що справа прийшла, а судді — врозтіч, поховалися. Як це вирішувати? У законі написано, не можна тиснути, а тиснуть. Незалежність має бути забезпечено всіма чинниками: заробітна платня має таке ж значення, як і безпека. Якщо до судді, що має високу зарплату, прийдуть зі зброєю, я не знаю, чи нас з вами він буде захищати, чи свою родину. Якщо спростити, то суспільство має дбати про те, щоб суддя не боявся, не був голодним і був щасливим, спокійним. Тільки такий суддя може бути безстороннім. Суддя буде більш вразливий до спокус, якщо не зможе купити ліки хворому батькові. Думаю, у Верховному Суді переважна більшість дбає про свій авторитет. Всі разом ми будемо дбати про чесність. На рішення нижчих інстанцій ми зможемо впливати лише своїми рішеннями. Але за новими кодексами деякі справи не піднімуться до нас, ми не зможемо на них впливати, хоча ці рішення діють на загальний авторитет судової системи. Мої завданням є донести до суддів ті цінності, які ми всі разом повинні сповідувати. Я спілкуватимуся з суддями, пленум розглядатиме питання функціонування судової системи. Авторитет судової системи — це спільна проблема; за нього борються всі країни.
Щодо правових позицій
Вважаю, що суд не робить революційну справу, судді просто виконують свою роботу. У нас немає революційних позицій. Навіть якщо позиція відрізняється від попередніх позицій ВСУ або касаційних судів, вона не є революційною. Це означає, що Верховний Суд, осмисливши, вивчивши, дослідивши ситуацію, має таку думку. Найбільш цікавою, як на мене, є справа щодо нарахування допомоги по вагітності та пологах. Тут суд ухвалив рішення не так, як це передбачено напряму нормою. Суд захистив права жінки, не посилаючись на формальний закон, а витлумачивши його: орган влади не зникає, а передає функції і, якщо люди переходять разом з функціями, ліквідації не відбувається.
Щодо взаємодії професійних суддів та науковців й адвокатів
Професійні судді швидко орієнтуються, вони все знають, все пам’ятають. Вони рішучіші. Молоді судді, можливо, не мають стільки досвіду, але є сучаснішими. Вони мріють, хочуть, не зашорені попередніми позиціями, що дозволяє переглядати їх, змінювати. Слухають один одного всі. Молоді судді хвилюються. Буває, що справи призначили, не влучивши в час. Наприклад, затяглася конференція чи щось інше, то вони переживають, що люди чекають.
Про новий набір
Суддів мало, справ багато, тому чекаємо. Хоча поповнення й викличе організаційні проблеми. Очікуємо, що конкурс оголосять восени. Чекаю розумних, завзятих, небайдужих, тих, що здатні любити людей.
Щодо адвокатської монополії
Складне питання. Якщо коротко, я думаю, що покращення якості послуг на часі. Ми повинні шукати шляхи покращення. Адвокати мають боротися в судових процесах позиціями, а не впливом. Вони не мають спокушати суддів на домовленості. Я не бачу прямого зв’язку якості позиції зі статусом адвоката або правника, але адвокатура, розбудована з точки зору самоврядування, могла б узятися за контроль якості послуг. Адвокатська монополія варта того, якщо буде розбудовано адвокатське самоврядування. Монополія має впроваджуватися, оскільки це передбачено Конституцією. Основне завдання дотичних до реформи — щоб самоврядування працювало належним чином.
Щодо комунікаційної політики Верховного Суду
Розвиток комунікацій є стратегічним напрямком. Ми хочемо розвивати комунікації і з професійною спільнотою, і з суспільством у цілому. Нам потрібно повертати довіру. Почуття людей — це складна категорія. Ми маємо працювати не тільки над якістю судових рішень, але й над тим, як ми приймаємо людей, як ми з ними спілкуємося. Пояснювати людям — наше надзавдання. Ми будемо використовувати не тільки Facebook, а й Twitter, Telegram, навіть Instagram. Суд комунікує й через суддів. Судді мусять і будуть спілкуватися. Ми будемо працювати над тим, щоб судді, спілкуючись у публічному просторі, не забували про авторитет Верховного Суду. Судді будуть публічними, спілкування в соціальних мережах вже не можна в них відняти. Ми не можемо закрити сторінки суддів — їх розірве. Вони ж хочуть спілкуватися, вони не можуть без цього жити. Важливо, що судді, які хочуть бути публічними, усвідомили себе як суддів і вміли в потоці інформації відчувати межі, дотримувались правил суддівської етики. Якщо ти в мережі, ти повинен думати — чи не з’являться «друзі» в процесі, як це може відгукнутися. У ході широкого спілкування суддям багато на що треба зважати. Я думаю, що судді це почасти вміють, але ми будемо проводити навчання. Над суддівською етикою ми будемо працювати щодня, щоб суддя, спілкуючись, не нашкодив авторитету судової системи, Верховного Суду і своєму.
Місію Верховного Суду можна сформулювати в трьох словах «людина — верховенство права — гідність».
Фото АПУ
